Опис
Феодосій, монах, ігумен Печерського монастиря (?), сер. – кін. ХІ ст.
Половина молівдовула, зламаного вздовж каналу для шнура (з 11 на 5 год). Заготовка менша за буллатірійний відтиск. Колір патини – жовто-сірий.
ПАРАМЕТРИ: D. 20,5×12 мм; Н. 3 мм; W. 4 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Травневе, Коростишівський р-н, Житомирська обл.
ПУБЛІКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.
МШ, VР-1288
АНАЛОГИ: а) Новгородський музей, № 4099, РФ (знахідка в Новгороді на Городищі); б) Державний історичний музей РФ, відділ нумізматики, № 8 (місце походження не відоме, приватна передача); в) приватна колекція І. Стецюка (знайдена в с. Пересопниця, Рівненська обл.); г-е) приватні колекції, Москва, РФ (знайдені на території України); є) приватна колекція, Москва, РФ (знайдено на території України); ж-и) приватні колекції, Москва, РФ (знайдені на території України); і-к) приватні колекції (знайдені на території Київської, Житомирської, Хмельницької та Рівненської обл.); л-ю) приватні колекції (12 екземплярів знайдено у с. Пересопниця та 3 екземпляри у с. Заріцьк Рівненської обл., 2 екземпляри без чіткої локалізації, але з території України; імовірно до цього переліку увійшли два молівдовули з приватної колекції К. Смичкова (Біловодськ)); я) приватна колекція (знайдена на території Рівненської обл.).
ПУБЛІКАЦІЇ: а) ЛИХАЧЕВ, Материалы 2, 229; б) ЯНИН, Актовые печати I 40.2; в) ЛУЦ, Сфрагістика, 22–24; г-е) ЯНИН –ГАЙДУКОВ, 2000, 40–3,40–4, 40–5, 40–6 (?); є) ЯНИН – ГАЙДУКОВ, 2001, 40–9; ж-и) ЯНИН – ГАЙДУКОВ, 2005, 40–10, 40–11, 40–12; і-к) НЕЧИТАЙЛО ІІ, 440.1–4; л-ю) ЖУКОВ, Об атрибуции, 40–41 (виключно підрахунок); я) не опублікована.
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В обідку із середніх за розміром перлин зображення св. Феодосія Кіновіарха. Преподобний зодягнутий у довгий чернечий одяг. Його руки перед грудьми, права піднята в жесті благословення, у лівій тримає невеликий хрест. Навколо голови преподобного німб із дрібних перлин. Обабіч образу напис у два стовпчики:
O| . Ε| . . . | . . | . – . . | . . . | . . . | . .
Ὁ (ἃγιος) Θεοδ(ό)[σιο](ς) – ὁ Κ(ο)ινοβιώτη(ς) : Феодосій Кіновіот.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В обідку з дрібних за розміром перлин напис грецькою у п’ять рядків:
. . . RΘ
. . . ΙΤW
. . ΔΟΥΛ .
. . . . . .
. . . .
+ Κ(ύρι)ε, β(οή)θ(ει) τῷ σῷ δούλ(ῳ) Θεοδοσ[ίῳ (μονα)χ(ῷ)].
+ Господи, допоможи рабу своєму Феодосію, монаху.
ДАТУВАННЯ: середина – кінець ХІ ст.
КОМЕНТАР: Молівдовул не має аналогів серед пам’яток візантійської сфрагістики. Численні його знахідки на території України свідчать про те, що він належав дуже активній людині свого часу, що мала б лишити за своє життя сотні листів/документів. Палеографія засвідчує доволі точну хронологічну нішу, у якій має перебувати печатка: середина – кінець ХІ ст. Останній рядок молівдовула не увійшов до жодного з 45 відомих екземплярів. Його реконструкція створюється за загальною схемою напису, що повинен уміщувати 4 літери. Дві з них мають бути завершенням імені [Θεοδοσ]ΙW. Дві інші літери можуть бути лише скороченням слова «монах» (AΧ). Про те, що це печатка чорноризця, свідчить ім’я її власника. У той час воно належало до чернечих, не світських. Водночас сфрагіс умисно підкреслює аскетизм його власника через прибирання свого імені. Виключно кілька екземплярів дають змогу прочитати корінь імені Феодосій (а не, скажімо, Феодор). Переважна більшість екземплярів має лише початкову формулу «Господи, поможи рабу своєму». Варто зазначити, що й заготовки всі менші за матричні розміри. Лише один екземпляр (№ 4) дав можливість виміряти оригінальний розмір штемпеля. Ця ознака теж є показовою – власник прагнув, щоби напис на молівдовулі не було видно повністю. Сукупність технічних ознак демонструють, що монах Феодосій запечатував свої численні послання з таким розрахунком, що ім’я є чимось другорядним. Звернімо увагу, що він його не приховував, це не анонімна печатка. Очевидно, він його зневажав як щось людське. Окремо слід зупинитися на зображенні св. Феодосія Великого, який на печатці підписаний епітетом Кіновіот. Взагалі зображення св. Феодосія на пам’ятках візантійської сфрагістики трапляються виключно поміж монастирських молівдовулів. Нам не відомі молівдовули зі сполученням Феодосій Кіновіот. На іконах (фресках) трапляється підпис Феодосій Кіновіарх, тобто начальник кіновії – монастиря з гуртожитним уставом. А на печатці лише термін «кіновіот» (з грец. «той, хто загально мешкає»). Образ св. Феодосія – з рідкісним епітетом, який водночас був осмислений та переінакшений у площині повної смиренності, де не лишалося жодної людської ієрархії. Одночасно цей підпис апелює до спеціально закладеної в нього й дуже важливої тези про монастирі-кіновії. Перший монастир із гуртожитним уставом на території Русі заснував св. Феодосій Печерський. Сукупність палеографічної, технічної, іконографічної та сфрагістичної інформації дають підстави припустити належність цих молівдовулів св. Феодосію Печерському. Видатний подвижник насправді був дуже активним адресантом – автором численних послань та повчань. Він брав активну участь в політичному житті, а водночас був неймовірно смиренною людиною. До цікавих, але дотепер не зрозумілих особливостей молівдовулів Феодосія, слід віднести опублікований в Каталозі за номером 3. Печатка контрмаркувала іншу. За яких обставин це могло відбутися – не зрозуміло. Контрмаркований сфрагіс представляв з обох сторін погрудні зображення святих. Одне з них, на нашу думку, належало св. Василю. Інше, можливо, було навіть жіночим. Знайти точних аналогій зі сфрагістичного матеріалу Русі не вдалося. Російський дослідник І. Жуков атрибутує ці печатки сину Ярослава Мудрого Ігорю. Його міркування ґрунтуються на таких чинниках: булла має датуватися 50-ми роками ХІ ст.; є лише одна буллатірійна пара; топографія знахідок; спадковість зображення фігури, що стоїть, небесного патрона на сфрагісах у його сина. На нашу думку, варто утриматися від дискусії такого штибу. Український дослідник, В. Нечитайло запропонував атрибутувати дуже схожу печатку св. Феодосію. Але її належність до руської сфрагістики є сумнівною.
