Мирослав, боярин, перша пол. ХІІ ст

Опис

Печатка боярина Мирослава
Київська Русь. Перша половина ХІІ ст.

Свинець; карбування.
Кругла; D – 21,5×24 мм,
D 2 – 17 мм; Н – 3 мм.
10,3 г.
МШ, VР-1102.

На лицьовій стороні печатки розміщено півобертом поясне зображення першомученика архідиякона Стефана. Його права рука притиснута до грудей, а ліва – простерта до неба у зверненні до Господа, якого уособлює проміння з неба. Ліворуч від фігури святого залишки напису: ST|E (Στέφανος – Стефан). На зворотній стороні сфрагісу напис кирилицею чотирма рядками: Ñ6ÏÑІ|ÃІÌÐÎ|ÑËÀÂ|À (Спаси Господи Мирослава).

На печатці у молитовному зверненні вжито не християнське, а світське ім’я – Мирослав. Воно не належить до княжих; це вказує на те, що власником булли був саме боярин. Подана на молівдовулі формула «Спаси Господи», у порівнянні з «Господи, помозі», не була поширеною на сфрагістичних пам’ятках і побутувала у першій половині ХІІ ст. З літописних джерел відомо про життя кількох однойменних бояр: Мирослава Гюрятиновича, Мирослава Андрійовича та Мирослава Хиличева онука. Кожна з перелічених осіб, задіяних у державних справах, могла використовувати цю буллу для скріплення своїх листів.

Іконографія св. Стефана з представленої печатки не має аналогів серед візантійських сфрагістичних пам’яток. Ще більше звузити коло пошуків власника молівдовула можна звернувшись до монументального живопису. Ні в Софії Київській, ні у Михайлівському Золотоверхому соборі, які були взірцями для копіювання ікон – св. Стефана не зображено у такій поставі. Це спонукає до пошуку власника молівдовула поза середовищем київського боярства.

ПСРЛ. – Т. ІІ. – Л. 295, 321, 325;
Mayerhofer W. Die Ikonographie… – Р. 86–87.

Додаткова інформація

За походженням експонату

За типом експонату