Опис
Михаїл ІІ, пастор (митрополит) Русі
Митрополит Михаїл згадується на Київській катедрі з 1130 р., у 1145 р. він виїхав з Русі до Константинополя
Удар буллатірія не рівномірний, як і на № 1, права частина відкарбована краще, що спричинило меншу рельєфність поля печатки ліворуч на лицьовому боці та праворуч на зворотному. Припускаємо, що печатник був правшею. У правому нижньому квадранті вирізано півколом фрагмент. Канал для шнура з 1 на 6 год. Колір патини – коричнево-сірий.
ПАРАМЕТРИ: D. 15,5×16,5 мм; D2. 13 мм; Н. 3,5 мм; W. 4,6 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: Україна.
ПУБЛІКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.
МШ, VP-1662
АНАЛОГИ: a) «Bucharest, Museum»; б) IFEB-600; в) приватна колекція в Севастополі (місце походження – Україна); г-е) приватні колекції (місце походження – Україна). ПУБЛІКАЦІЇ: а) BARNEA, Sigiliul ierarh 189–197; BARNEA, À propos 475–478; ЯНИН, Актовые печати І 48; а-б) LAURENT, Corpus V/1, 788; WASSILIOU-SEIBT, Metr. Corpus II 2609; г-е) ЖУКОВ, Печати иерархов 186, Михаил II, № 1–4.
КОМЕНТАР: Термін Ποιμενάρχης (Пастор), використаний на печатці, є звичайним парафразом, що вживався саме до митрополитів на молівдовулах. Серед усіх владичих булл київської митрополії – ці найменші за розміром. Донедавна єдиним відомим сфрагісом Михаїла вважався екземпляр, що був віднайдений під час розкопок 1954 р. у м. Гарван (Румунія). Звернімо увагу, що місця походження більшості молівдовулів концентруються на теренах Житомирської обл. та Правобережної Київщини. Припускаємо, що це пов’язано з територіальним поділом митрополії. Київський владика, хоча й був першопрестольним, проте суто його єпархія мала бути Білгородською, де, власне, і перебував його вікарний єпископ. Географія відомих нам місць походжень сфрагісів відповідає межам саме цієї єпархії. Зауважу, на те, що печатки Михаїла у переважній більшості мають однакові параметри заготовок. Це може свідчити про використання в його канцелярії упродовж тривалого часу однієї ливарної форми для заготовок. А може, ця обставина пов’язана з масовим та одночасним виготовленням заготовок для значної кількості послань митрополита. Нам відомо, що в час виїзду Михаїла до Константинополя він не зрікався свого титулу, а понад те – лишив «рукописання». У ньому він заборонив єпископам служіння в Софії без митрополита. Чи не пов’язана така кількість однакових заготовок з цим чи іншим посланням митрополита?
