Опис
Павло, митрополит Зіхії, поч. – перша третина Х ст.
Заготовка менша за булатірійну матрицю. Кородована. Канал для шнура з 12 до 6 год. Колір патини – чорно-сірий.
ПАРАМЕТРИ: D. 19 мм; Н. 2 мм; W. 4,9 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: м. Севастополь, Автономна Республіка Крим, Україна.
ПУБЛІКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.
АНАЛОГИ НЕ ВІДОМІ.
МШ, AKH-2486
ЛИЦЬОВИЙ БІК: У центрі печатки проквітлий патріарший чотирипроменевий хрест, рамена якого розширені на кінцях. У його квадрантах навскіс покладено промінці. Хрест стоїть на трьох сходинках. Довкола молитовне звернення до Господа:
ΚΕRΟΗΘ . . . . . . . ΟVΛ
Κ(ύρι)ε βοήθ[ει τῷ σῷ δ]ούλ(ῳ) : Господи, помозі рабу своєму.
ЗВОРОТНИЙ БІК: Напис грецькою в чотири рядки:
….
ΠΑVΛ
ΟCΜΗΤΡ
ΟΠΟΛˊZΗ
ΧΙΑC
..
Παύλος μητροπολ(ίτῃ) Ζηχίας. Павло, митрополит Зіхії.
ДАТУВАННЯ: початок – перша третина Х ст.
КОМЕНТАР: Ім’я архієрея Зіхії Павла вперше стає відомим завдяки цьому молівдовулу. Зіхська єпархія знана вже із VI ст. Її основна місія – христианізація населення Північно-Західного Кавказу – регіону, де проживали зіхи. Центром єпископії було місто Нікопсія. З нього в другій половині ІХ ст. центр було перенесено до Тмутаракані (Матраха, Таматарха), а сама катедра вже отримала від Константинопольського патріарха статус архієпископії. Офіційно митрополією Зіхія стала наприкінці ХІІІ ст. Через те титул Павла як митрополита є інформацією надзвичайної ваги. Проте замала кількість джерел унеможливлює однозначну відповідь на появу митрополичого статусу для зіхської єпархії. Можна висунути кілька припущень. Павло був аріхєписком Зіхії, а з часом став митрополитом Готії (куди входила архієпископія). У такому разі напис можна трактувати так: «Павло Зіхійський, митрополит Готії». Можливо, ми маємо справу з відображенням на сфрагісі зовнішньополітичних обставин, що на короткий час возвеличили катедру до митрополії, а згодом ліквідували цей статус. Договір Візантії з Руссю 945 року унормував відносини між країнами щодо розподілу сфер впливу навколо «Корсунської сторони». Згодом Тмутаракань за часів Святослава входить до складу Русі. Це автоматично мало створювати на території язичницької середньовічної української держави християнський центр. Очевидно, що в такому разі про жодну митрополію не йшлося. Зрештою ми спостерігаємо існування в Тмутаракані на початку ХІ ст. архієпископа, у другій половині – проедра, а наприкінці – єпископа. Останній був поставлений Києвом.
