Опис
Лука, монах та єпископ
Єпископ Лука Білгородський згадується двічі: у 1088 та 1089 рр. Наступний ієрарх на цій катедрі був висвячений у 1113 р. Але, можливо, єпископ Лука упокоївся набагато раніше, до 1091 р., коли його ім’я не згадується серед інших єпископів – учасників перенесення мощей св. Феодосія
Половина молівдовула, розламаного вздовж
каналу для шнура. Збоку на 4 год. круглий,
оброблений отвір. Канал для шнура з 2 до
8 год. Має незначні ушкодження поверхні.
Колір патини – жовтий.
ПАРАМЕТРИ: D. 26×13 мм; Н. 3,5 мм; W. 7 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: Житомирська обл.
ПУБЛІКАЦІЇ: WASSILIOU-SEIBT, Metr. Corpus II 2561; SEIBT – ALF’OROV (Loukas, monk and bishop (of Bilhorod?)).
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В оточенні подвійного обідка з маленьких перлин поясні зображення апостолів Петра і Павла, обернені один до одного обличчями. Над головами апостолів та у стовпчик праворуч напис:
. . . . . Λ|Ο͵
Ὁ ἅ(γιος) Π(έτρος), ὁ ἅ(γιος) Παῦλο(ς): Святий Петро, Святий Павло. Судячи з розташування напису, ім’я Петра мало б бути між двох святих, але не вмістилося. Між обідками з перлин довколишній напис:
. . . VOMV . . . ΙΤWΝΧ . . . . . . . . .
Οἱ δύο μύσται τῶν Χ(ριστο)ῦ παθημάτων : Двоє (апостолів), що мають повне знання про Христові страсті, або ж Двоє (апостолів), яким була відкрита духовна істина Христових страстей. Напис у формі дванадцятискладового вірша (додекасилаб).
ЗВОРОТНИЙ БІК: В оточенні крапкового обідка із середніх за розміром перлин напис грецькою в чотири рядки:
+ . . . . .
ΛΟV . . .
ΚAΙ . . .
CΚΟΠ .
Σφραγ(ὶς) Λουκᾶ (μον)(α)χ(οῦ) καὶ ἐπισκόπου.
+ Печать Луки, монаха та єпископа.
ДАТУВАННЯ: остання чверть ХІ ст.
КОМЕНТАР: Напис на печатці не називає Луку єпископом Білгородським. Але ця атрибуція має ґрунтовні підстави. За палеографією сфрагіс слід датувати останньою чвертю ХІ ст., що значно зменшує пошукові межі. Зображення апостолів Петра і Павла, на мою думку, є символом Білгородської єпархії, соборний храм якої мав посвяту на честь Апостолів. Єдиний відомий аналог серед багатотисячного корпусу візантійських молівдовулів, на жаль, не має місця знахідки. Його походження можливе як з колишніх обширів Візантії, так і Русі. Інші екземпляри виключно з теренів України, що зрештою засвідчує її місцеве походження. Чому замовник сфрагісу не подав назви своєї кафедри, а лише її символ, залишиться загадкою. Три із чотирьох молівдовулів мають ушкодження. №№ 2 та 3 розламані вздовж каналу, що може бути свідченням того, що печатки запечатували листи. №№ 2 та 4 мають круглі отвори, які були зроблені для привішування печатки до листа як гарантії їхньої оригінальності. Матриці буллатірія виконано на високому рівні, що свідчить про їхнє виготовлення у столичній майстерні. Варто відзначити й сам напис, розміщений на лицьовому боці. Його замовник мав бути освіченою людиною, ознайомленою з прийомами віршованого письма, популярного в той час на пам’ятках сфрагістики Візантії.
