Опис
Заготовка більша за буллатірійну матрицю; дефекти лиття на бічній частині, що засвідчує або нерівне закріплення матриць для лиття заготовки, або її брак. На лицьовому боці тріщина вздовж обличчя Богородиці – наслідок пробивання буллатірієм поверхні над каналом для шнура. Зворотний бік кородовано. Канал для шнура з 12 до 6 год. Колір патини – жовтий. Зворотний бік співвідноситься з лицьовим на 180 градусів.
ПАРАМЕТРИ:
D. 31 мм; D2. 23 (л. б.), 22 (з. б.) мм;
Н. 4 мм;
W. 20,1 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Сулак, Носівський р-н, Чернігівська обл.
МШ, VP-685
ПУБЛІКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.
АНАЛОГИ НЕ ВІДОМІ.
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В оточенні обідка з великих за розміром перлин погрудне зображення Богородиці. Руки Божої Матері піднесені у молитві та розведені над плечима, долоні повернуті до глядача. Німб Діви із середніх за розміром перлин. Іконографічний тип «Оранта». Обабіч голови, над руками, богородичні титла:
МН – ΘV
Μ(ήτ)η(ρ) Θ(εο)ῦ: Божа Матір.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В оточенні обідка із середніх за розміром перлин напис кирилицею в чотири рядки:
XУДЫ
РАБЬCT̅
ѢБЦЛА
ЗОРЬ
Худы рабъ С(вя)т(о)ѣ Б(огороди)ц(и) Лазорь.
Нікчемний раб Святої Богородиці Лазар.
ДАТУВАННЯ: 1105–1117 (імовірніше, 1113–1117)
КОМЕНТАР: Власник булли називає себе рабом Богородиці, що можна пояснити лише його належністю до кліру київської митрополії. Молівдовул має дуже незвичну формулу напису, яка не трапляється на інших пам’ятках. Судячи з параметрів заготовки, вона не виходить за межі 20-х рр. ХІІ ст., коли розміри печаток зменшуються у рази. Водночас кириличний напис на сфрагісі представника духовенства міг виникнути лише в достатньо короткий період. З 1093 до 1113 р. включнона Русі існував єдиний тип печатки з формулою «Дніслово», що, власне, і запровадиву майбутньому загальний стандарт кириличних написів. Проте з його завершенням зовсім недовго тривав перехідний етап, коли княжі молівдовули подають лише ім’я власника печатки. Певним чином відбувався пошукнового виду оформлення булли. Можливо, ця печатка так само наслідує ці тенденції. Важливо те, що молівдовул не може бути молодшим ніж 1113 р. і не може виходити за межі 20-х рр. ХІІ ст. Не суперечить цьому датуванню й аналіз графем за таблицями датувань берестяних грамот. На період описуваноїпечатки не відомі інші сфрагіси руського духовенства, окрім митрополитів та єпископів. Неможливо уявити, що він міг належати простому монаху чи навіть ігумену. Серед згаданих у джерелах діячів Київської митрополії, які були нам відомі за іменем Лазарі діяли у доволі вузькому хронологічному проміжку, є лише переяславський владика. Вражає значна різниця в оформленні лицьового та зворотного боку. Вишукана робота, яка зображає Божу Матір, абсолютно не відповідає якості виконання напису. Та відзначмо дивну деталь – в іконографії Діви Марії богородичні титла не вмістилися рівно в полі матриці. Такий прорахунок навряд чи міг трапитися десь у майстернях Візантії чи Болгарії. Вважаю, що одна частина буллатірія, із зображенням Пресвятої, вироблена була в центрі, а інша – вже на периферії. Два майстри використали дві різні технології нанесення зображення: пуансонування (л. б.) та гравіювання (з. б.). Можнап рипустити, що владичин буллатірій було замовлено в Києві, а дороблено в Переяславі. Де, власне, і була втілена в написі унікальна формула «Нікчемний раб Святої Богородиці».
