Єрличі

ЄРЛИЧІ (Єрличі-Тиненські, Єрличі-Колимські, Jerliczowie) – шляхетський рід герба Лис, у XV – на початку XVІI ст. – ленники кн. Гольшанських і кн. Острозьких, пізніше землевласники в Луцькому і Кременецькому повітах Волинського воєводства, Овруцькому і Житомирському повітах Київського воєводства, Овруцькому повіті Волинської губернії, Сквирському повіті Київської губернії.

Родове гніздо – село Тинне Луцького повіту Волинського воєводства (у Рівненській волості кн. Острозьких, нині мікрорайон Рівного, обласного центру України), село Колимлі Луцького повіту Волинського воєводства (в Острозькій волості кн. Острозьких, нині село Колом’є Славутського району Хмельницької області).

За родовою легендою, походили від господарського дворянина Івана Тимофійовича Плєщєєва Юрлова († між 1528 і 1532), однак, швидше за все, були нащадками рівненського боярина Єрлі, який жив у другій половині XV ст. Очевидно, онуком йому доводився Василь Іванович Єрлич († після 1557), який у шлюбі з Ганною Бутовичівною народив синів: Івана, Лукаша, Олізара, Матвія, а можливо і Григорія. Рід продовжили нащадки Олізара, найвідомішим з яких був Ян (Яким) – автор часто цитованого в історичних дослідженнях «Літописця, або хроніки». Останні прямі нащадки Яна (Якима) по чоловічій лінії – його правнуки – померли в І половині ХІХ ст. З них Рох Єрлич († 1800) – хорунжий (1772), поручник (1775), віце-бригадир у ранзі генерала-майора кавалерії народової (1782), кавалер ордену св. Станіслава (1787), власник сс. Криве і Жуківки Сквирського повіту Київської губернії.

У наш час живуть нащадки рідного Якимового брата Михайла Олізаровича Єрлича, які в ХІХ ст. доводили своє благородне походження у Волинському та Київському дворянських депутатських зібраннях.

Література:
Тесленко І. Родинний клан Єрличів // Соціум. Альманах соціальної історії. – Київ, 2004. – Вип. 4. – С. 135-188.

Ігор Тесленко