Ґротовські

ҐРОТОВСЬКІ (з Ґротова Борут Ґротовські, Grotowscy, z Grotowa Borut Grotowscy) – шляхетський рід герба Пшерова, у XVІІ-XVIII ст. – землевласники Луцького повіту Волинського воєводства.

Родове гніздо – село Ґротув Борути Черської землі Мазовецького воєводства (нині Борути Ґруєцького повіту Мазовецького воєводства Республіки Польща).

Мазовецький рід, витоки якого сягають XV ст.; на українських землях Речі Посполитої від початку XVII ст. Поява Ґротовських на Волині пов’язана з адвокатською кар’єрою Миколая († після 1647), юриста кількох поколінь князів Острозьких і Заславських. Його рідний брат Станіслав († бл. 1617) був одружений з волинською зем’янкою Гальшкою Колмовською. У 1614 р. під час татарської навали на порубіжні зі степом воєводства шляхтич разом із жінкою потрапив до полону, в якому перебував кілька літ. Через якийсь час отримав свободу, збирав кошти на викуп дружини, але був пограбований і вбитий своїм челядником Дмуховським. Гальшка Колмовська повернулася додому після двох десятків років у неволі. Дітей у шлюбі зі Станіславом вона не мала.

Миколай Ґротовський, власник сс. Довге і Борисковичі, від Катерини Брамівни мав синів Томаша, Александра-Казимира, Яна і дочку Зузанну. Перший з них чернець Луцького домініканського монастиря (зг. 1643). Венденський мечник Александр-Казимир († між 1664 і 1687) у 1662 р. волинський поборця, народив з Федорою Гулевичівною-Воютинською Лукаша і Станіслава. Лукаш († бл. 1695) – волинський скарбник (1679-1694), заповів поховати своє тіло в Друшкопольському францисканському костелі, мав дітей від Йоанни Соколівни (дочки бузького земського судді Яна-Самуеля). Брат Лукаша Станіслав помер після 1694 р., про його нащадків нічого не відомо.

Ян Миколайович Ґротовський загинув у 1651 р. від рук панів Русіянів, їхніх родичів і приятелів. У шлюбі з Констанцією з Опаткович Яновською мав сина Томаша і дочку Анну (зг. 1653).

У ХІХ ст. рід пройшов легітимацію у Волинському дворянському депутатському зібранні.

Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 25, оп. 1, спр. 233, арк. 464 зв.-466; спр. 242, арк. 32-33 зв.; спр. 274, арк. 128-132 зв.; спр. 399, арк. 244-245 зв.; спр. 434, арк. 968-971 зв.; ф. 26, оп. 1, спр. 34, арк. 972-975 зв.; спр. 40, арк. 553 зв.-554 зв.; спр. 47, арк. 1735-1735 зв.; спр. 49, арк. 694 зв.-695 зв.; спр. 50, арк. 204 зв.-207; ф. 28, оп. 1, спр. 99, арк. 1233-1235 зв.; Archiwum Narodowe w Krakowie. – Archiwum Sanguszków, teka XXVIII, nr 91, s. 5.

Література:
Niesiecki K. Herbarz Polski. – Lipsk, 1839. – Т. 4. – S. 294; Boniecki A. Herbarz Polski. – Warszawa, 1904. – T. 7. – S. 120-126; Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. – Warszawa, 1908. – T. 5. – S. 13-14; Augustyniak U. Dwór i klientela Krzysztofa Radziwiłła (1585-1640). Mechanizmy patronatu. – Warszawa, 2001. – S. 89; Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII wieku. Spisy / Opr. M. Wolski. – Kórnik, 2007. – S. 148; Тесленко І. Клієнтела кн. Василя-Костянтина Острозького // Острозька академія XVI-XVII ст. Енциклопедія. 2-е видання, виправлене і доповнене. – Острог, 2011. – С. 149-150.

Ігор Тесленко