Гарабурди

ГАРАБУРДИ (Галабурди, Haraburdowie) – боярський і селянський рід з Дермані Луцького повіту Волинського воєводства Речі Посполитої, згодом Дубенського повіту Волинської губернії Російської імперії (нині с. Дермань Друга Здолбунівського району Рівненської області).

У писемних джерелах згадуються слуги кн. Острозьких і піддані настоятелів Дерманського монастиря Св. Трійці: путний боярин Наум (1571-1576), його син Федір (1584), стрілці Мисько, Данило і Влас (1599), монах Ігнатій (І половина XVII ст.), власники ділянок землі у селі Іван (1637-1651), Олехно (1637), Олексій (1651-1654) Гарабурди тощо. У ХІХ-ХХ ст. розгалуджений селянський рід.

Кровні зв’язки дерманських Гарабурд зі шляхетським родом герба Абданк не простежені.

Джерела:
Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – Ф. 25, оп. 1, спр. 16, арк. 97; ф. 2072, оп. 1, спр. 67; Inwentarz dóbr duchownych ostrogskich z roku 1571 // Biblioteka Ordynacyi Krasińskich. Muzeum Konstantego Świdzińskiego. – Warszawa, 1876. – T. 2. – S. 199; Труды общества изследователей Волыни. – Житомир, 1910. – Т. 3. – С. 43-44, 52, 95.

Література:
Харлампович К. Западнорусские православные школы XVI и начала XVII в. – Казань, 1898. – С. 246.

Ігор Тесленко