Богдашевські

БОГДАШЕВСЬКІ (Bohdaszewscy) – шляхетський рід герба Пилява, у XVІ–XVІІІ ст. землевласники Луцького повіту Волинського воєводства, Овруцького повіту Київського воєводства.

Родове гніздо – село Богдашів Луцького повіту Волинського воєводства (нині Здолбунівського району Рівненської області). Маєток цей лежав у межах доменіальних володінь князів Острозьких і їхніх спадкоємців. Відтак, немає нічого дивного у тому, що перший відомий Богдашевський – пан Сасин, який жив на початку XVI ст., і три покоління його нащадків служили спочатку князям на Острозі, а згодом Замойським.

Син Сасина Гришко обіймав уряд рівненського намісника в 1558 р., згодом цю ж функцію виконував онук засновника роду Андрій Богдашевський (зг. 1569-1570, 1581, 1588). В сусідньому Сатиївському маєтку кн. Острозьких в середині XVI ст. староствував інший представник сім’ї Петрашко Сасинович.

З трьох синів Андрія Гришковича рід продовжив Мацей. Його діти в середині XVII ст. оберталися на дворі Замойських, тримали з їхньої руки в оренді Рівне, Александрію, Сарни з околицями. Стефан Мацейович і його племінник Ґабріель Миколайович – студенти Замойської академії. Влітку 1649 р. Миколай Мацейович у складі військ калуського старости Яна Замойського брав участь у Зборівській кампанії. Його дядько Ян – королівський ротмістр, на початку XVII ст. учасник бойових дій в Інфлянтах, у 1621-1622 рр. коронний стражник.

У XVIII-ХІХ ст. на Волині жили нащадки Миколая Мацейовича, з яких Домінік Богдашевський у 1801 р. виконував обов’язки підкоморія Рівненського повіту.

Джерела:
Центральний державний історичний архів України в м. Києві. – Ф. 25, оп. 1, спр. 131, арк. 1216; спр. 200, арк. 260-262; спр. 264, арк. 1452 зв., 1453; Державний архів Житомирської області. – Ф. 146, оп. 1, спр. 913; Album studentów Akademii Zamojskiej 1595-1781 / Opracował Henryk Gmiterek. – Warszawa, 1994. – S. 129, 203.

Література:
Uruski S. Rodzina. Herbarz szlachty polskiej. – Warszawa, 1904. – T. 1. – S. 269; Тесленко І. Клієнтела кн. Василя-Костянтина Острозького // Острозька академія XVI-XVII ст. Енциклопедія. 2-е видання, виправлене і доповнене. – Острог, 2011. – С. 151; Тесленко І. Двір князя Януша-Павла Острозького // Крізь століття. Студії на пошану Миколи Крикуна з нагоди 80-річчя. – Львів, 2012. – С. 438.

Ігор Тесленко