Лекція 6: Геральдика пізньосередньовічної Русі

Повномастабна криза, в яку поринула середньовічна Русь після монгольської навали, позначилася й на її культурній спадщині, в т.ч. й геральдиці. Традиція герботворення зазнає в цей час суттєвих трансформацій, що помітні вже в знаковій системі Руського королівства.

Поруч із родовими гербами значного поширення набувають урядницькі знаки. В цей час постають найдавніші земельні та міські герби. У порівнянні з києво-руськими часами пам’ятки геральдики Regnum Russiae поступаються своєю довершеністю, водночас – набуває більшого розмаїття та складності.

Розпад держави Романовичів та входження її земель до складу різних державно-політичних утворень зумовлює поширення західних впливів, як на геральдичні практики, так і змістове наповнення гербів. Попри це руське герботворення, як у Великому князівстві Литовському, Короні Польській чи Молдавському князівстві, зберігає повну самобутність та виразну одноцільність. Саме в цей період, середини XIV – XV ст. в руській родовій геральдиці повного домінування набувають родові знаки, які визначатимуть геральдичне обличчя Руси й у наступні століття.

Руська геральдика пізнього Середньовіччя, попри складнощі з її вивченням, фрагментарністю та розпорошеністю джерел, дає чудові зразки геральдичного мистецтва та унікальну інформацію, що дозволяє відкрити не одну таємницю української історії періоду «темних віків»

Доктор історичних наук, Олег Однороженко