Опис
Прохор, ігумен (Печерського монастиря?), 1112–1126 рр.
Молівдовул кородовано. Удар буллатірія не відцентровано. Заготовка менша за буллатірійну матрицю. Канал для шнура з 12 до 6 год. Колір патини – темно-сірий.
ПАРАМЕТРИ: D. 20,5×20 мм; Н. 4,5 мм; W. 11,4 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Селіски, Володимир-Волинський р-н, Волинська обл.
ПУБЛІКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.
МШ, VP-1677
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В оточенні обідка з дрібних за розміром перлин погрудне зображення Богородиці з Христом-Немовлям, що у неї перед грудьми в медальйоні. Руки Божої Матері підняті у молитві та розведені над плечима, долоні повернуті до глядача. Німб Діви з дрібних перлин. Іконографічний тип «Знамення» («Епіскепсіс»). Обабіч голови, над руками, богородичні титла:
МР– О .
Μ(ήτ)ηρ Θ(εο)ῦ : Матір Божа.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В обідку з дрібних за розміром перлин напис грецькою у чотири рядки:
.
ΘΚΕ̅RΘ,
ΠΡΟΧΟΡ
OHΓUΜ
ΕΝΟ
+ Θ(εοτό)κε, β(οή)θ(ει) Προχόρ(ῳ) ἡγ(ου)μέν(ῳ).
+ Богородице, помозі Прохору, ігумену.
ДАТУВАННЯ: 1112–1126
КОМЕНТАР: Печатки були знайдені лише на території Русі, що унеможливлює їхню належність до візантійської сфрагістики. Про місцевого майстра свідчить недостатній рівень виконання напису (якщо порівняти із зображенням Богородиці). Територіально відомі екземпляри походять із земель, розташованих навколо Києва. Їхня кількість, а отже, динаміка листування, вказує на те, що Прохор мав бути настоятелем важливого монастиря в Києві чи його околицях. Згідно з палеографією печатку слід віднести до початку ХІІ ст. Сукупність факторів дає змогу припустити, що молівдовул належав відомому з джерел ігумену Печерського монастиря Прохору.
