Опис
Максим
єпископ та проедр Брянська, прототронос
Ім’я єпископа Брянська відоме лише з двох молівдовулів
Молівдовул кородований, має три вирізи, що уподібнює його до хреста. Булла контрмаркувала іншу печатку. У горішній частині круглий отвір. Канал для шнура з 11 до 5 год. Колір патини – чорно-червоний.
ПАРАМЕТРИ: D. 32×33 мм; D2. 29,5 мм; Н. 3,5 мм; W. 19,2 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Ковчин, Куликівський р-н, Чернігівська обл.
ПУБЛІКУЄТЬСЯ ВПЕРШЕ.
АНАЛОГИ НЕ ВІДОМІ.
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В обідку із середніх за розміром перлин зображено фігури апостолів Петра і Павла у повен зріст. Святі обернені один до одного. Можливо, в руці апостола
Петра ключ, а апостол Павло тримає руку в жесті благословення. Фігури розділяє напис у три стовпчики:
о|ΠΕ|ΤP|O|C – о . . . . . .
Ὁ ἅ(γιος) Πέτρος – ὁ ἅ(γιος) [Παῦλος] :
Святий Петро – Святий Павло.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В оточенні обідка із середніх за розмірами перлин напис грецькою у шість рядків:
CФΓΙC
ЖАСΗЖА
ΠΡ͂ΟΤΟΘΡΟ
ΝVCΕΠΙC
. ΠΕ . .
. .
Σ(φρ)αγὶς Μαξ(ί)μα πρ(ω)τοθρόνου (καὶ)
ἐπισ[κό]π(ε)[υ Βραν(ίσκου)].
Печать Максима, (прото?) прототрона та єпископа [Брянська].
ДАТУВАННЯ: середина XIV ст.
КОМЕНТАР: Після руйнування монголами Чернігова єпископ переїхав до Брянська. Відтоді це місто стало його осідком, і, хоча він лишався єпископом Чернігівським, до його титулу було додано назву Брянська. Це вплинуло у майбутньому на формування нової Брянської єпархії. Безумовно, обидві печатки належали одній людині. Проте хронологічна дистанція між обома екземплярами може вираховуватися роками. Обидва типи презентують на лицьовому боці апостолів Петра і Павла. Можливо, вони були символами Брянської кафедри. Не слід відкидати ймовірності того, що вони мали якесь значення для самого владики чи церковно-політичної ситуації того часу. За палеографічними особливостями печатка датується доволі впевнено. Характерне накреслення літер засвідчує її належність до першої половини – середини XIV ст. Для верхньої межі її хронологічної атрибуції слу- гують графеми літер Μ (мю), Φ (фі) та Β (бета). Для нижньої зворотна Ν (ню) та Μ (мю). Найбільший інтерес становить другий молівдо- вул. Слід зазначити, що він контрмаркував інший. Від нього лишилися на лицьовому боці літери ліворуч та фрагмент обличчя (за розмірами можна встановити, що це було погрудне зображення) під написом на звороті. На період XIV ст. переважно свинцеві булли залишилися лише в митрополитів та єпископів Новгорода та Пскова. Але тип із погрудним зображенням зник взагалі. Проте контрмаркування передбачало, на нашу думку, перезатвердження акта. А в компетенції Брянського владики, безперечно, такі повноваження були лише в межах кафедри. Схиляємося до думки, що печатка Максима була проставлена згори сфрагісу ХІ – першої половини ХІІ ст. Напис на цьому молівдовулі містить надзвичайно цікавий титул владики – «прототрон». Вперше він зафіксований у звертанні до митрополита Київського Кирила болгарського деспота Якова-Святослава у 1270 (1262) р. В урочистій манері листа владика названий «преосвященим архиєпископом» «преславного града Києва, учителем всієї Руси» і, зокрема, «возлюблений Богом архиєпископе Кириле – прототроню». Цей термін означав першого серед владик. Таке піднесення Максима над іншими єпископами Київської церкви було надзвичайним явищем. Безперечно, Брянський владика залишав за собою ще колишню першість як пастир Чернігівської кафедри, що в кінці ХІ ст. навіть була очолювана митрополитом. Проте цьому титулу слід шукати пояснення в історичних подіях. Брянський владика мав здобути підтримку від церковної та світської влади для такого возвеличення. Водночас звернімо увагу на надрядковий знак скорочення над літерою Ρ (ро) після Π (пі) у слові «прототрон». Це може бути потрактовано як подвоєння префікса «прото», утворюючи достатньо дивну надбудову – «прото-прототрон» (першо-першопрестольний). І перше, і друге прочитання у будь-якому разі мало створювати конфлікт із київським митрополитом. Однак церковні події того часу надто складні, щоби робити якісь конкретніші узагальнення.
