Опис
Йоанн
єпископ Галича
Реальне буття Галицького єпископа Йоанна відоме лише з пам’яток сфрагістики
Молівдовул має рівномірні механічні пошкодження зворотного боку. Заготовка менша за буллатірійну матрицю. Канал для шнура з 12 до 6 год. Співвідношення сторін одна до одної – 180 градусів. Колір патини – жовто-коричневий.
ПАРАМЕТРИ: D. 22×23,5 мм; Н. 5 мм; W. 10,7 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Слобідка, Гусятинський р-н, Тернопільська обл.
ПУБЛІКАЦІЇ: SEIBT – ALF’OROV (Ioannes bishop of Halych).
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В оточенні обідка з дрібних за розміром перлин погрудне зображення Богородиці з Христом-Немовлям, що у неї перед грудьми (не в медальйоні). Руки Божої Матері піднесені у молитві та розведені над плечима, долоні повернуті до глядача. Німб Діви з дрібних за розміром перлин. Іконографічний тип «Знамення» («Епіскепсіс»). Обабіч голови, над руками, богородичні титла:
МР – ОV
Μ(ήτ)ηρ [Θ(εο)ῦ] : Матір Божа.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В обідку із середніх за розміром перлин напис грецькою у п’ять рядків:
+CΡAΓ . .
. W . . . .
ΚΟΠV . .
ΛΙZΤC
+ Σ(φ)ραγ(ὶ)ς Ἰω(άννου) ἐπ(ι)σκόπου Γαλί(τζ)(η)ς.
+ Печать Йоанна, єпископа Галича.
ДАТУВАННЯ: остання третина ХІІ ст.
КОМЕНТАР: Літописи повідомляють лише про двох галицьких єпископів Козму (1157–1165–? рр.) та Артемія (?–1239–1242–? рр.). Поміж рукописів митрополита Лева (Кішки) 1711–1728 рр. містився список галицьких єпископів, який, за припущенням його першого публікатора А. Петрушевича, міг бути виписаний із давніх пом’яників. Зокрема, у ньому вказано: «In antiqua charta еo gradu et ordine … episcopi Halicienses taliter numerantur: Alexius, Cosmas, Jonas, Gerontis, Ephrem, Joannes, Antonius, Meletius, Athanasius, Zosimas, Niphon, Ignatius, Dorotheus». Публікатор списку додає між іменами Антонія та Мелетія ще Артемія, зауважуючи, що робить це наздогад. Поставити навмання ім’я єпископа змусила та обставина, що галицький владика Артемій відомий з Іпатіївського літопису (1239, 1242 рр.)23, але відсутній у Списку. У такий спосіб він намагався умовно датувати список, зазначаючи пізніше, що останній згаданий єпископ Дорофій мав упокоїтися на початку ХІV ст. Петрушевич двічі вводив до наукового обігу перелік галицьких єпископів і у двох випадках він має такий вигляд:
СПИСОК А
Олексій
Косма
Іона
Геронтій
Єфрем
Йоан
Мелетій
Афанасій
Зосима
Нифонт
Гнат
Дорофій
СПИСОК Б
Олексій
Козма
Іона
Геронтій
Єфрем
Йоан
Антоній
Артемій
Мелетій
Афанасій
Зосима
Нифонт
Гнат
Дорофій
У Списку А пропущено ім’я Антонія, а в Списку Б додано ім’я Артемія. Поміж імен у списку Кішки відсутній єпископ Артемій, який зафіксований літописцями. Це породжує сумніви щодо достовірності самого переліку. Документ було розміщено в перекладі ПВЛ початку ХVІІІ ст. польською мовою і міг бути компілятивним фальсифікатом під час доведення старожитності галицької кафедри. Ігор Скочиляс, досліджуючи цей список, вказує на проблемність підтвердження оригінальності диптиху, хоча схильний бачити в його основі кілька протографів. Подаю всі відомі нам імена єпископів з обох джерел: Олексій, Козма, Іона, Геронтій, Єфрем, Йоан, Антоній, Артемій, Мелетій, Афанасій, Зосима, Нифонт, Гнат, Дорофій. Якщо ж поданий А. Петрушевичем список галицьких єпископів спрвді походить із пом’яників, тоді застережімо, що до таких джерел необхідно ставитись обережно. Їхні дослідження потребують завжди роботи з оригіналом, що часто містить маргіналії, які є важливим фактором у цьому разі. Маючи досвід роботи із цими джерелами ХVІ–ХVІІ ст., не ставив би під сумніви існування перелічених у «antiqua charta» галицьких владик. Відсутність імені єпископа Артемія може свідчити лише про те, що перелік укладався з кількох (можливо, двох) списків. Перший міг бути укладений за Артемія. У такому разі він не згаданий у ньому. А другий було додано до віднайденого першого після смерті Дорофія чи навіть Олексія. Останнього могли поставити на початок як новоупокоєнного (у такому разі ім’я цього владики відкриває список). Принаймні ані перший, ані другий із варіантів не має порушувати черговості найближчих імен після Козми, який зафіксовано у ПВЛ. Постає питання, яке дуже важливе в контексті дослідження: згадані Jonas та Joannes – це Іона та Йоанн чи, може, це два Йоанни? На думку В. Зайбта, ім’я Іони, яке слідує за Козмою, є нічим іншим, як перекрученням імені «Йоанн». Це припущення корелює з поодинокою для церковної сфрагістики технічною особливістю буллатіріїв Козми та Йоанна. Співвідношення обох матричних сторін одна до одної – 180 градусів. У разі, якщо це не збіг обставин, припускаємо, що виготовлення буллатірія Йоанна відбувалося за технікою його попередника – Козми. До палеографічних особливостей слід віднести пропущену літеру «φ» у слові Σφραγίς, що ніяк не позначено знаками скорочення. Водночас топонім «Галич» під час транслітерації грецькою мовою передано з переплутаними останніми літерами, що позначали звук «ч» Γαλίζτς замість Γαλίτζς. Серед відомих згадок топоніма «Галич» у візантійських джерелах (а їх протягом ХІІ–ХІV ст. близько 4027) така плутанина виникла вперше – на нашому екземплярі. Припуститися помилки літери міг лише руський майстер, що виробляв робочу частину буллатірія. Цим пояснюється і пропуск літери «φ», що свідчить про незнання грецької мови взагалі. Передавання грекомовного напису на матрицях буллатірія могла відбуватися тими графемами, якими володів різчик, а отже, можливо, кирилицею. Я спробував зіставити літери з напису на печатці з таблицями датувань новгородських берестяних грамот. Отриманий результат для молівдовула Йоанна Галицького дав доволі вузькі хронологічні межі 1160–1180-ті рр. Ці дати абсолютно корелюють з думкою про наслідування Йоанном Галицької кафедри після Козми. Додатковим аргументом до датування печатки Йоанна може слугувати слово «Σφραγίς». Саме з нього розпочинаються написи на печатках митрополита Миколая (1096–1104), Никити (1122–1126), Михаїла (1130–1145–? до 1156). Зникає на молівдовулах Константина І (1155–1159), Йоанна IV (1164–1166) – тобто в час єпископа Козми. А відновлюється на буллах Константина ІІ (1167–1170/1171) та Михаїла ІІ (1170-ті рр., до 1174) – у час єпископа Йоанна. Це може свідчити про наслідування галицьким владикою митрополичої булли. Звернімо увагу, що всім відомим екземплярам молівдовула галицького єпископа властивий брак на матриці, унаслідок чого графеми імені мають погану рельєфність.
