Опис
Прохор, ігумен (Печерського монастиря?), 1112–1126 рр.
Верхня третина молівдовула, горизонтально розрізаного гострим предметом. Канал для шнура з 11 год. Колір патини – сіро-жовтий.
ПАРАМЕТРИ: D. 10×22 мм; Н. 3 мм; W. 3,7 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Новосілки, Макарівський р-н, Київська обл.
ПУБЛІКАЦІЇ: SEIBT – ALF’OROV (Prochoros
hegoumenos).
АНАЛОГИ: а) приватна колекція, Севастополь (знайдена в с. Авдіївка, Сосницький р-н, Чернігівська обл.); б) приватна колекція, Ялта (знайдена в с. Сибереж, Ріпкинський р-н, Чернігівська обл.); в) приватна колекція, Україна (знайдена в м. Бориспіль, Київська обл.); г) приватна колекція, РФ (знайдена в Житомирській обл.); ґ) приватна колекція (знайдено в Київській обл.); д) приватна колекція (знайдено в Київській обл.). Публікації: а) ЖУКОВ, Прохор 1-а; ЖУКОВ, Печати иерархов 200, Прохор, № 1; б) ЖУКОВ, Прохор 1-б; ЖУКОВ, Печати иерархов 200, Прохор, № 2; в) ЖУКОВ, Печати иерархов 200, Прохор, № 3; г) не опублікована; ґ) ЖУКОВ, Печати иерархов 200, Прохор, № 4; д) не опублікована.
МШ, VP-274
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В оточенні обідка з дрібних за розміром перлин погрудне зображення Богородиці з Христом-Немовлям, що у неї перед грудьми в медальйоні. Руки Божої Матері підняті у молитві та розведені над плечима, долоні повернуті до глядача. Німб Діви з дрібних перлин. Іконографічний тип «Знамення» («Епіскепсіс»). Обабіч голови, над руками, богородичні титла:
МР – Θ̅V
Μ(ήτ)ηρ Θ(εο)ῦ : Матір Божа.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В обідку з дрібних за розміром перлин напис грецькою у чотири рядки:
ΘΚΕ̅RΘ
ΠΡΟΧΟΡ
. . . . Μ
. . .
+ Θ(εοτό)κε, β(οή)θ(ει) Προχόρ(ῳ) ἡγ(ου)μέν(ῳ).
+ Богородице, помозі Прохору, ігумену.
ДАТУВАННЯ: 1112–1126
КОМЕНТАР: Печатки були знайдені лише на території Русі, що унеможливлює їхню належність до візантійської сфрагістики. Про місцевого майстра свідчить недостатній рівень виконання напису (якщо порівняти із зображенням Богородиці). Територіально відомі екземпляри походять із земель, розташованих навколо Києва. Їхня кількість, а отже, динаміка листування, вказує на те, що Прохор мав бути настоятелем важливого монастиря в Києві чи його околицях. Згідно з палеографією печатку слід віднести до початку ХІІ ст. Сукупність факторів дає змогу припустити, що молівдовул належав відомому з джерел ігумену Печерського монастиря Прохору.
