Лекція 13: Гербова адопція

Однією із найбільш оригінальних практик, що мали величезний вплив на розвиток геральдики в Центрально-Східній Європі, була гербова адопція (гербове усиновлення) – тобто прийняття до власного герба сторонньої особи. Такі дії могли супроводжувати як реальне усиновлення, так і лише дозвіл на вживання герба в силу різноманітних обставин – військового побратимства, політичної співпраці чи економічного розрахунку. Магнати приймали до свого герба своїх клієнтів і союзників, збіднілі аристократи могли продати право на вживання герба заможнішим, але не надто знатним претендентам.

Дуже часто важило бажання останнього представника родини, що згасає, аби їхніх герб не загубився в пітьмі віків. Саме так герб князів Гольшанських волею віленського єпископа Павла отримали київські пани Горностаї. Ще частіше гербова адопція відбувалася при нобілітації, коли особи, які рекомендували предендентів на шляхетство, дозволяли їм також уживати і свої герби. Саме в такий спосіб у середовище руської шляхти потрапляли іноді польські герби. Всі ці приклади гербової адопції були добре знаними як на Заході, так і Сході Європи. А от що відрізняло останню, то це приклади масової гербової адопції. Хрестоматійний приклад – Городельська унія 1413 року на виконання умов якої близько півсотні родів шляхти Корони Польської прийняли до своїх гербів найвизначніших литовських бояр.

Менш знаним є приклад, що його описано у «Хроніці Биховця» про події, що відбувалися за століття до Городла – в часи державної унії Чеського та Польського королівств у 1301–1306 роках. Як і литовці 1413-го, польська шляхта за короля Вацлава ІІ прийняла на підтвердження братерства кілька десятків чеських родових гербів, які й дотепер уживано в польській геральдиці. Саме масова гербова адопція стала однією з найвиразніших рис геральдичної традиції Центрально-Східної Європи, в т.ч. й України. Постав феномен, коли одні й ті ж самі гербові знаки вживано як у Татрах, так і над берегами Дніпра чи Балтики.

Доктор історичних наук, Олег Однороженко