Опис
Нестор (єпископ)
Ім’я єпископа Нестора відоме лише з пам’яток сфрагістики
Матриця буллатірія менша за заготовку. Канал для шнура з 1 до 6 год. Патина жовто-сірого відтінку.
ПАРАМЕТРИ: D. 20×23 мм; Н. 5 мм; W. 13,8 г.
МІСЦЕ ПОХОДЖЕННЯ: с. Губин, Старокостянтинівський р-н, Хмельницька обл.
ПУБЛІКАЦІЇ: АЛФЬОРОВ, Нестор, С. 218–219.
ЛИЦЬОВИЙ БІК: В оточенні обідка із середніх за розміром перлин погрудне зображення молодого безбородого святого (навколо голови крапковий німб) з хрестом у руці перед собою; волосся підкреслено кучеряве, сягає кінця обличчя. Обабіч напис у два стовпчики:
N-ЄС-Т | Є-Р
Нестер(ъ) : Нестор.
ЗВОРОТНИЙ БІК: В оточенні обідка з дрібних перлин кириличний напис у три рядки:
ДЬ
НѢСΛΟ
ВΟ
ДАТУВАННЯ: 1093–1113
КОМЕНТАР: Усупереч правилам, перед іменем відсутнє визначення «святий» (грецькою в чоловічому роді «ο άγιος»). Власне, й ім’я написане не грецькою, а руською мовою. Зображення св. Нестора не відповідає відомій на пам’ятках сфрагістики агіографії. Відомий шиферний рельєф із Михайлівського Золотоверхого собору подає зображення св. Нестора воїном. Таким чином, перед нами зафіксований образ святого Нестора, раніше невідомий. Можливо, навіть ця ікона була «сконструйована» замовником печатки. Адже перед нами дуже простий іконографічний набір, що зображає молодого святого-мученика. Буллатірій було виготовлено руським майстром. Про це свідчить напис, зроблений кирилицею, та недотримання стандартів підписання лику. Датувати печатку слід періодом між 1093 та 1113 рр. Належність сфрагісу визначено ім’ям її власника. Нестор – для ХІ ст. це чернече ім’я, яке в той час не використовувалося під час хрещення дітей. З ним постригали в монахи, двоє з них найвідоміші – св. Нестор Літописець та Нестор, єпископ Ростовський. Лише від 1170 р. ми отримуємо єдину згадку про світську особу, київського боярина Нестора. Можливо, це відгомін спроби поширення культу св. Нестора-воїна у ХІІ ст. Імовірно, це було пов’язано із сакральною програмою, викладеною у згаданих рельєфах Михайлівського монастиря. Проте ім’я не здобуло популярності в ХІ–ХІІ ст. Зокрема, це засвідчують лише два випадки його згадки з тисяч молитовних графіті в Софії Київській. Відсутнє воно й на інших пам’ятках – церкві Спаса на Берестові в Києві чи в Галичі. Водночас слід наголосити, що серед молівдовулів сфрагістичного типу «Дніслово» сьогодні можна виділити лише три групи: печатки князів та княгинь, печатки духовенства та анонімні печатки. Поміж Рюриковичів ім’я Нестор відсутнє. Тож шукати власника молівдовула слід серед духовенства, а саме між єпископатом Русі 1093–1113 рр. Прикладом такої владичої печатки з формулою «Дніслово» є булла полоцького єпископа Міни (1105–1116). На превеликий жаль, джерела не згадують жодного архієрея з іменем Нестор у період 1093–1113 рр. Отже, можемо лише висловлювати припущення, з якої кафедри міг походити цей владика. Знахідки описаних артефактів в межах історичної Волині підказують, що його кафедра розміщувалася на цих теренах. Єдиним можливим місцем, враховуючи датування сфрагісу, міг бути лише Володимир. Звернімо увагу, що третій екземпляр розламаний вздовж каналу для шнура, що може свідчити про те, що його зривали зі шнура, коли розпечатували лист єпископа. Другий екземпляр має специфічний виріз гострим предметом. Переконаний, що це наслідки процесу навмисного пошкодження, для запобігання повторному його використанню (фальшуванню).
